Гамлет, або феномен датського кацапiзму.

Дiйовi особи:

Гамлет - датський кацап.
Маргарита - мати Гамлета.
Привид - страшне чудо, старанно прикрите замизгане в багнюку i сукровицю простирадло.
Клавдiй - хтивий дядько принця.
Зiгмунд Фрейд - вiдомий психiатр.


Дiя перша.

Берег моря, чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздаваЁмиЁ рiзною морською сволотою. Входить Гамлет, одягнутий в зручну приЁмну толстовку i такiж самi парусiновi штани, Гамлет красiво пiдперезаний вузеньким шкiряним пояском, вiн босий, бородатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлет: Як остопиздило купатися менi, чи може iскупатися. Купатись чи не купатись, блядськi цi питання зайобують. То може не вагаясь, спустити враз штани, та батерфляЁм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнiЁ? Ну а згодом, про наслiдки можливi не подумать, один лиш тiльки раз, i вже крадеться пiздец, своЁю усмiшкою хижой, простуда, геморой, чиряк на срацi, запльована пiдлога, лiкарi, вiд шприця гематома i могила, на нiй брудна Афєлiя вонюча, та купка маргариток, а пiд нею лежить той фраЁр, що любив купатись. Такiµ варiанти µбав я в рот i в носа.

Гамлет харка у море i його дрючком пиздячить. Входить Клавдiй, хтивий дядько принця.

Клавдiй: Мон шер Гамлет, ходiм у кабiнет, конфету дам тобi я посмоктати, конхвета очень класна, "Тузiк" вкусний.

Клавдiй гидотно плямка, iзображая вкусний, нЁхуйовий тузiк. У ту же мить iз моря вилазить привид у брудному простирадлi.

Привид: Не вiр мiй сину цьому пiдарасу, конхвету ту тобi вiн в жопу встромить.

Клавдiй: А-а-а, - тiкаЁ.

Привид: От бач, злякався йобаний сцикун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав, пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя i скосопиздила моЁ прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу, побачить цю падлюку на парашi за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi, татари шоб його µбали в сраку.

Гамлет: Не можна мстить, повиннi ми любити всiх пiдарасiв, злодiµв, убивць, бо кожен з них народ, всi богоносцi.

Привид (iронiчно): То може ти i м'яса не µси?

Гамлет: Нi не µсу я м'ясо принципово, я тiки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем дохуя, намного бiльше iнших iнородцiв - жидiв, та бусурман.

Привид: Хуйова мода, пробздiлось шось у датському князiвствi. Коли я був царем, µбав я в жопу всiх богоносцiв в купi з Львом Толстим, ну це конЁчно в смислi пЁрЁносном, бо пiдарасiв з дЁтства не любивши, µх посилав на хiмiю µбошить, на благо батькiвщини. О часи! О Данiя несчастна!

Гамлет: Ви, батько, там привидом вже зовсiм заµбались, шось пиздите таке шо не просцяти за цiлий тиждень, я ж вам сказав, шо мститися не можу, бо всi люди це браття на землi, окрiм жидiв, татар, масонiв, негрiв, бЁларусiв, которих я ненавиджу, в цiлому ж я гуманiст, не те шо ви папаша. Вам тiкi би горiлки б засадить, та мамку бiдну на печi µбати, аж дим iз хати йде, а потiм чаю посьорбати i кинути сокиру в паралiзовану бабуню, унiтаз захуярить чобiтьми i так же много другой хуйнi за вами замiчав я. Навiщо ж вам було родного брата, слабкiшого за вас своµм здоров'ям, примушувать лизати вам мiнЁта, от вiн i µбанувся бiдолашний i це не дивно, мати моя бiдна ненавидiла вас, як я жидiв, мене ж синка хорошого любила i часто пестила, а я iз нею грався у котика та бiлочку. Ви батьку пиздуйте в ваше море, та хутчiше, бо я дрючком перµбу µбальник, ще й дядька позову i ми з ним разом, такiх пiздюлЁй вам понакладаЁм, шо Данiя здригнеться.

Привид: Сучий сине, хуйовий нЁдоносок, так на батька таку хуйню казать. Чом не втопив я тебе у малахвьµ, як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? О курв'яча сiмейка! Зажди ж у мене!

Привид топиться у морi.

Гамлет: Папаша блядський, в доску заµбали. Пiти би випить в барi шампаньоли, бо в сурлi мов коти понасцикали i несвiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарячi зуби.

Гамлет уходить, моржi ревуть, птахи кричать, море шумить.

Дiя друга.

На сценi збоку стоµть рояль стен вей, на ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоµть кацапське крiсло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб вiсить нацiональний, на гербi зображено ведмедя. В однiй руцi у ведмедя молоток, а в другiй балалайка. Це символiзуЁ працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. На крiслi сидить Маргарiта, мати ГамлЁта i вишива комiрець в косовороточцi, вона наспiвуЁ "Камарiки". Непомiтно, мягкою ходою пiдараса входить Клавдiй, хтивий дядько принця.

Клавдiй: Сьогоднi я гуляв на датськом взморьЁ с твоµм синком красiвим, я конхвету хорошу, очЁнь вкусну йому давав, но он не взяв, мудiла.

Маргарiта: Какой чудак Ёй богу.

Клавдiй (сам до себе): Я виµбу його. (до Маргарити) Кохвета "Тузiк" очЁнь нЁхуйова.

Маргарiта (лагiдно): Бешкетнику.

Клавдiй: Чим бздить у кабiнетi, неначе хтось насрав нечистоплотно. Вiдкрийте фортку, хами, шоб пробздiлось!

Пiдскочивши два хами, у косоворотках i чоботях, швиденько вiдкривають хвортку i в неµ в ту же мить влiтаЁ привид.

Привид: Ага, падлюки! Всiм скидать штани i стати раком. Щас пиздець вам буде, злiвайте воду йобанi масони, чi як вас там.

Клавдiй, Маргарита i хами виконують накази привида, який дико регоче i лiтаЁ по кабiнету.

Клавдiй: Мiй привиде, нiякоµ хуйнi не робим ми. Ко всЁм жидомасонам iспитиваЁм злобу i ненависть i каждий дЁнь нацiональнi гiмни на балалайцi хором iсполняЁм. Бояться нас жиди та басурмани, престиж крЁпчаЁ, мощно возростаЁ дЁнь ото дня процент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в них µбала, гораздо меньше стало пiдарасiв, µбошать всi вони як папа Карло на хiмiµ в Черкасах. ЛЁсбiянки, усi на соловках.

Входить ГамлЁт, вiн в сраку п'яний. В однiй руцi у нього дрючок, а в другiй шампанське.

Привид: Дивись мiй сине, це жидомасони, ти запиздячь дрючком µх по печiнцi, потом менЁ доложиш. Шо неясно?

Гамлет: Папаша, все буде в лутьшем вiдЁ, не хвилюйтесь.

ГамлЁт пиздить усiх дрючком, пиздячить герба з ведмедЁм, потiм заливаЁ шампанське в рояль i шпроти запускаЁ туди ж, i по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Привид: Мiй сине, то рояль а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.

Гамлет: ґбав я всi роялi i валюту i всiх жидiв.

ГамлЁт пиздить привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, попижженi Гамлетом, в роялi тихо плавають шпроти. Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таЁмниче блищать в темнотi. ГамлЁт потихеньку починаЁ тверезитись.

Гамлєт: Iтоги подвЁдьом: упиздив тата, i мамку запиздячив з рiдним дядьком, попиздив мЁбель ценную, герба нацiонального хуйнув, усюди смерть, розруха. Небуду бiльше пити я, хоча яка розумна тому альтернатива. Ех, блядська Данiя, пiздЁц всiм сподiванням.

ГамлЁт рве на собi толстовку. Тихо граЁ музика, приЁмний голос спiва "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлета, колить його шприцем у сраку i уводить до божевiльного дому. На сценi з'являЁться семеро матросiв в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi звуки "Яблучко" матроси мовчки страшно вiдбивають чьочотку.

Завiса.