Nihil semper suo statu manet.
Ќ≥що не лишаЇтьс¤ пост≥йним
у своЇму становищ≥.

Ћатинська мудр≥сть

¬≈–“≈ѕ

поема
1968

1

Ќаша потужна цив≥л≥зац≥¤, ¤ка досконало
вм≥Ї грати в карти ≥ танцювати наймодерн≥ш≥
танц≥.

Ќаша потужна цив≥л≥зац≥¤, ¤ка почуваЇ себе
≥нтелектуально в≥дгодованою коровою, ¤кщо њй
вдаЇтьс¤ з першого погл¤ду в≥др≥знити картини
ѕ≥кассо в≥д полотен –ембрандта ван –ейна.

Ќаша потужна цив≥л≥зац≥¤, ¤ка сьогодн≥
безмежно ощасливлена автоматом дл¤ прода-
ванн¤ іудзик≥в, дивовижною самопискою, ¤ка в
раз≥ потреби може в≥дкоркувати пл¤шку, водне-
вою бомбою в енне число мегатонн, нов≥тн≥м
к≥нодетективом у 25 сер≥й ≥ св≥жим анекдотом ≥з
сер≥њ Ђ¬≥рменське рад≥о в≥дпов≥даЇї.

јх, ц¤ безмежно щаслива цив≥л≥зац≥¤! як≥
попри все не забуваЇ про те, що вона Ї найвищим
ви¤вом всесв≥тнього прогресу, ≥ рухаЇтьс¤.

“ак, саме рухаЇтьс¤!

ѕ≥шки. ¬ авто. ¬ катафалку. ¬ трамвањ. ¬ такс≥.
рухаючись, встигаЇ:

 в≥дв≥дати пивний бар,
нап≥вголосу покритикувати позаоч≥ свого
начальника,
влаштувати скандал дружин≥,
розв'¤зати два-три кросворди...
„уЇте?!
¬она рухаЇтьс¤!!!
„”™“≈?!!

¬ируЇ св≥т, см≥Їтьс¤, плаче, виЇ.
 ружл¤ють видива, весел≥ ≥ сумн≥.
≤де вертеп, без под≥лу на д≥њ,
’≥ба що з под≥лом на ноч≥ ≥ на дн≥.

 ружл¤Ї св≥т. ћовчить, ¤к треба крику.
≤ правда топитьс¤ в брехн≥ чи не щодн¤.
Ќевже ≥ ¤ впаду у нього й зникну
Ѕезбол≥сно, безлико, навманн¤?

¬паду туди, де безум всьому пастир
… пасе держави, душ≥ ≥ слова.
ќ Ѕоже м≥й, не дай мен≥ упасти,
Ѕо обертом ≥де вже голова.

Ѕо вже ≥ дн¤м, ≥ ночам моњм бол¤че.
ќ Ѕоже м≥й, спаси ≥ одведи
≤ в≥д отих, лукаво ЂЇсьмї глагол¤щих,
≤ в≥д отих, набравших в рот води.

… в≥д тих, за брехн≥ лаврами заклечаних,
… в≥д тих, що н≥ сюди ≥ н≥ туди,
… в≥д ≥дол≥в старих ≥ новоспечених,
… в≥д пустосл≥в'¤, Ѕоже, одведи!

...«атьмила голови туп≥ лакузоман≥¤ Ч
ѕоф≥м≥амл¤ть ≥ чекають, хто подасть.
≤ душу кожен з них, неначе мант≥ю,
ѕерешива по-модному Ђпод властьї.

ѕогл¤нь! Ќавколо видимо-невидимо
“их ¤зик≥в, танцюючих стриптиз!
≤ кот¤тьс¤ землею дик≥ видива
ѕарад≥в, маскарад≥в, танц≥в, сл≥з.

≤ пустота безм≥рна щогодини
¬же ц≥лий св≥т беретьс¤ ос¤гти.
як жить мен≥, ¤кщо ¤ ще людина,
якщо мен≥ в≥д себе не втекти?

якщо ≥ дн¤м, ≥ ночам моњм бол¤че!
ќ Ѕоже м≥й, спаси ≥ одведи
≤ в≥д отих, лукаво ЂЇсьмї глагол¤щих,
≤ в≥д отих, набравших в рот води...

...ќ Ѕоже м≥й, куди ж мен≥?..  уди?..

2

∆аркого дн¤ липневого вт≥каю по вулиц≥
м≥ськ≥й, б≥жу в≥д себе, б≥жу в≥д сл≥в страшних,
¤кими мушу ¤ про щоденну втечу говорити.

ј вулиц¤ ус¤ Ч суц≥льна втеча. Ѕо буде дощ,
бо хмари насувають. ј вулиц¤ ус¤Чсуц≥льна
втеча. ≤ вс≥ б≥жать... „и ж т≥льки в≥д дощу?

ќдин вт≥ка в≥д себе сьогоденного, а другий
доган¤ себе вчорашнього, ≥ вс≥ т≥кають-посп≥-
шають...

’то в≥д себе, хто до себе, хто в≥д когось, хто
до когось, хто н≥ в≥д кого, хто н≥ до кого. ≤ разом 
вс≥ вт≥кають в≥д дощу...

“ак щодн¤: в суЇт≥, в круговерт≥ годин
люди вт≥кають в≥д себе й до себе,
вт≥кають до книг, до дружин, до картин,
вт≥кають п≥д воду, п≥д землю, на небо,
вт≥кають в ненависть, в любов, у к≥но,
в карти, в б≥ль¤рди, в лото, в дом≥но,
в салати, в борщ≥, у котлети ≥ в торти,
в кашкети, в манжети, в комоди ≥ в шорти;
в≥д чорта до Ѕога,
в≥д Ѕога до чорта,
≥з ноч≥ до ноч≥,
≥з ранн¤ до ранн¤,
вт≥кають у крик, ут≥кають в мовчанн¤,
вт≥кають в чеканн¤, в безсонн¤, в прогнози,
вт≥кають у см≥х, у мовчанн¤, у сльози...

¬т≥кають п≥д карнизи, п≥д погони,
п≥д л≥жка, в бомбосховища, в закон.
Ќе розбереш, де втеча, де погон¤
≥ до ¤ких молитис¤ ≥кон?

≤ до ¤ких ≥з них ходити ка¤тись,
¤ким хулу нести, не ка¤тт¤?
...„и на земл≥ таких, що не вт≥кають,
нема давно? ≤ втеча Ч то житт¤?
Ќевже вс¤ суть в безладн≥й б≥ганин≥?
Ќевже вона усьому голова?
Ќевже ¤кийсь ¬севишн≥й ѕаган≥н≥
на скрипц≥ св≥ту втечу награва?!

≤ щодн¤ в суЇт≥, в круговерт≥ годин
люди вт≥кають в≥д себе й до себе,
вт≥кають до книг, до дружин, до картин,
вт≥кають п≥д воду, п≥д землю, на небо,
вт≥кають до л≥су, на ћарс, до п≥тьми,
щоб бути людьми чи не бути людьми.
¬т≥кають у подвиг, у лють, у провину.
ƒодому.
ƒо  риму.

¬ кафе.

¬ домовину.

«

¬се втеч≥ та втеч≥. ѕогон≥ ≥ втеч≥.
ј пот≥м Ч до св≥ту, в≥д карт ≥ в≥д зречень,
в≥д пива, з футболу, з к≥но, з домовини
вертають до св≥ту ¤кось безневинно,
вертають, не мовивши нав≥ть Ђпростиї.
ј св≥ту немаЇ куди утекти.
ј св≥тов≥ Ч голо!
ј св≥тов≥ Ч босо!
“иради.
”кази.
ѕромови.
ƒоноси.

“анц≥.
–акети.
ѕаради.
 астети.

“орговц≥.
Ўпики.
√енерали.
≈стети.

ƒжаз-банди.
‘утболи.
 осмоси.
Ќац≥њ.

Ѕоги.
ѕ≥вбоги.
ѕарт-ор-
ган≥-за-ц≥њ!

ѕерсони.
ѕарсуни.
 ≥ноз≥рки.

√олгофи.
ќсвЇнц≥ми.
—оловки.

ƒач≥.
—обори.
 ремл≥.
ћозол≥.
¬ладики на неб≥.
≤
на земл≥.

√рош≥.
ќтрути.

¬ина.
™лењ.
√робниц≥ Їгипетськ≥
≥
ћавзолењ!

–оги ≥ н≥мби.
“юрми ≥ √рати.
≤доли.
ѕл≥тки.
јвто ≥ гармати.

 одекси карн≥.
ј також Ч моральн≥.
 айдани модерн≥
≥з картами гральними.

≤
безхребетна
пихата
ел≥та Ч

усе це дл¤ св≥ту,
дл¤ б≥лого св≥ту!

ƒл¤ св≥ту Ч тиради!
ƒл¤ св≥ту Ч доноси!

ј св≥тов≥ Ч голо!
ј св≥тов≥ Ч босо!

ƒиктатори, диктатори, диктатори Ч
погонич≥ велик≥: Ђ÷об-цабеї.
ƒиктатори, диктатори, диктатори
щодн¤ диктують св≥тов≥ себе.

ќ, ск≥льки њх возноситьс¤ ≥ падаЇ!
≤ ск≥льки њх плюЇ у наш ƒн≥про!
≤ прославл¤Ї св≥т своЇю владою,
≥ од¤гаЇ у своЇ добро.

...¬се продиктовано ≥ все перефарбовано
≥ удостоЇно належноњ ц≥ни:
за сумн≥ви, за мисл≥ закатовано!
≤ за холуйство Ч вбрано в ордени!

¬се продиктовано ≥ все перефарбовано
≥ узаконено, що думати Ч це гр≥х!
ћуштровано усе, перемуштровано,
≥ в раніи робот≥в возведено живих!

...ј цю трикл¤ту мисл¤чу породу
всю до ноги з≥терти б далеб≥!

≤ ст≥льки ворог≥в було в народу,
що й весь народ був ворогом соб≥!

5

ј св≥т Ч вертеп.
 ажу ¤ з г≥ркотою: цей св≥т Ч вертеп. ≤, мабуть,
щонайважче Ч у ньому залишатис¤ собою, в≥д
перших дн≥в своњх ≥ до останн≥х не бути н≥
актором, н≥ суфлером, н≥ л¤лькою на пальчиках
облудних, а лиш собою кожноњ години, а лиш
собою кожноњ хвилини, з лицем одвертим
твердо йти на к≥н...

¬и знаЇте, чого ¤ ще боюс¤? ¬≥д атомних
страх≥ть боюс¤ б≥льше, боюс¤ ¤, що хтось з
≥нопланетц≥в колись в своњм щоденнику
запише: Ђѕланету цю зовуть отут «емл¤. ≤
насел¤ њњ силенна сила ход¤чих шлунк≥в Ч
п'ющих ≥ жующих. як≥ лише жують, лише
ковтають. Ћише ковтають ≥ жують Ч ≥ б≥льш
н≥чого.  овтають пудинги, котлети, ноти,
в≥рш≥, ковтають ≥стини, ковтають ц≥л≥ нац≥њ,
≥ одн≥ одного њд¤ть, й сам≥ себе...ї

¬и знаЇте, чого ¤ ще боюс¤?! ќд атомних
страх≥ть боюс¤ б≥льше?!
Ч Ѕоюсь цього Ђковтають ≥ жуютьї!

...як веч≥р землю синьо охопив,
¤к зор≥ в небо з'њхались на в≥че,
в мою к≥мнату тихо уступив
один знайомий тихий чолов≥чок.

Ч «доров, при¤телю, то ¤к тепер живеш?
я чув, сливеш писателем великим? Ч
...™хидна усм≥шка, мов колесо криве,
перекотилас¤ його ≥конним ликом.Ч

я чув, що преш ти часто на рожен,
звин¤йте, заради ¤кихось Ђ≥стинї,
забувши давню припов≥дь: ЂЅлажен,
хто њсть тод≥, коли захоче њстиї.

Ќащо тоб≥ т¤гар чињхось мук?
Ќащо тоб≥ душ≥ чиЇњсь хвища?
≤ нащо те, що дал≥ твоњх рук,
≥ те, що голови твоЇњ вище?

...¬≥н пл≥в ще довго блудлив≥ слова,
що зависали с≥рим павутинн¤м.
 рутилась ц¤ плат≥вка ненова,
аж доки стало в мене вже терп≥нн¤.

Ќащо тоб≥ т¤гар чињхось мук?
¬же надто ви розумн≥ вс≥ та горд≥...
≤ хоч в≥н був ≥ дал≥ моњх рук,
та ¤ йому вл≥пив-таки по морд≥!

≤ в≥н до виходу заквапивсь, засп≥шив
≤ Ч з-за дверей, ≥з темр¤ви, ≥з ноч≥
в≥н ≥з погрозою до мене прошип≥в:
Ч Ѕлажен, хто њсть тод≥, коли захоче'

6

ј н≥ч попереду й позаду...
ћи йдем. ¬перед а чи назад?
...ѕарадоксальна суть парад≥в,
≥ зам≥сть правди Ч сто п≥вправд.

’оч правда й п≥в... «ате ж њх Ђмногої
тих правд-кал≥к нап≥вживих.
ј жвавий ум, хоча й убогий,
щодн¤ виплоджуЇ нових.

ћодерн≥зуЇ, досконалить
п≥вправди т≥, мов л≥музин...

ќдна не встигне доконати Ч
¤к Ї дес¤ток узам≥н!

“од≥ зохл¤л≥й кажуть: Ђ√од≥ї,Ч
та нишком ввод¤ть ≥ншу в дв≥р,
ще й розмальовану по мод≥ Ч
в таку попробуй не пов≥р!

...Ќав≥що ж крик? Ќав≥що ж гам≥р?
„ого ж ми хочемо ус≥?!
Ѕоги лишаютьс¤ богами,
з≥йшовши в  ремль ≥з небес≥!

’то ж ми так≥? ўо буде завтра?
 уди йдемо? ¬перед? Ќазад?
ј що, ¤к завтра динозаври
наш зустр≥чатимуть парад?

“од≥ аж вибухне грозою
прокльон, знев≥ра й ка¤тт¤:
Ч“а ми ж прийшли до мезозою
зам≥сть ¤сного майбутт¤!

“од≥, ¤к наша цив≥л≥зац≥¤ спала й диви-
лась блаженн≥ сни про авто, ¤к≥ њй належать,
про дач≥, ¤к≥ њй належать, ≥ про зор≥, ¤к≥ поки
що њй не належать (ув≥ сн≥ вона дуже жалку-
вала, що не можна кожноњ з≥рки зокрема
обгородити парканом ≥ прив'¤зати б≥л¤ нењ
сторожового пса),Ч от тод≥ ¤ вин≥с њй вирок.

÷ив≥л≥зац≥¤ цього не бачила у своЇму
блаженному сн≥. ¬она лише вранц≥ прочи-

тала в газет≥, що ¤ њњ зневажаю, ≥ висловила
принаг≥дне дек≥лька ц≥кавих думок:

а) Ђя свою дачу збудував власними
руками ≥ за чесно зароблен≥ грош≥...ї

б) Ђ уда сматрел≥ уч≥тел¤, когда ≥що
етот автор уч≥лс¤ в школЇ?!ї

в) Ђя розум≥ю, що це, може, й так. јле
раптом проти ц≥лого св≥ту за¤вити
таке, то треба бути або великим
диваком або ж божев≥льнимї.

ј пот≥м цив≥л≥зац≥¤ вз¤ла мою поему ≥ на
своњх всепоњдаючих зубиськах довго хрумт≥ла
еп≥тетами й метафорами, довго ображалась ≥
жувала, жувала, жувала, доки не з'њла всю до
крапки.

≤ п≥шла, блаженно погикуючи,
запивати њњ
пивом.